В центре Херсона может исчезнуть уникальный уголок степной Украины

 

Професор Іван Мойсеєнко пише на своїй сторінці у Фейсбуці про руйнування унікальної природно-історичної пам'ятки, що збереглася в центрі Херсону:

Велосипедисти, особливо молоді на сучасних роверах в уніформі..., викликають у мене величезну повагу. Радуюсь, що з кожним роком у нас стає їх все більше - хоч щось у нас змінюється, хоч якось ми рухаємося до Європи. Вірю, що більшість з них є дійсно проєвропейськими, прогресивними, сміливими...

 

Однак, на превеликий жаль сьогодні був дуже розчарований поведінкою частини велосипедної громади міста Херсона.

 

Вал Херсонської фортеці біля Московських воріт просто сплюндрований велосипедистами, які зрили його в різних місцях будуючи собі трампліни, доріжки.

Нагадаю, що саме вали біля Московських воріт є автентичними, не відновленими.

Крім того, що ці вали є визначною історичною пам'яткою нашого міста, вони також є рефугіумом в якому зберігається в центрі міста залишки природної степової рослинності.

Після будівництва валів, їх, з метою запобігання ерозії, вкривали степовим дерном. В результаті на них поселилися багато степових видів рослин.

 

Деякі з них прожили до нашого часу, в тому числі і два види, які охороняються:

 

Тюльпан південнобузький (Червона книга України) та

 

Барвінок трав'янистий (Червоний список Херсонської області).

 

 

Ці, та інші, рослини прожили тут в центрі міста більше 200 років, однак сьогодні через горе-велосипедистів їм загрожує зникнення.

 

Звертаю увагу велосипедистів на неприпустимість руйнування історично пам'ятки та знищення унікальної діляночки степу в центрі міста Херсона!

 

Рятуйте свою репутацію - терміново обережно відновіть вали та залишити їх у спокої.

Прошу відреагувати Інспекцію з охорони пам'яток.

30 березня 2017 року

 

 

Примітки:

 

Рефугіум (лат. Refugium — притулок) — частина суші чи район океану, де певний біологічний вид чи група видів пережили чи переживають умови клімату та середовища існування в несприятливий для них період.

 

Тюльпан бугский (южнобугский) Tulipa hypanica Klokov et Zoz (~ T. biebersteiniana Schult.f. s.l.)

 

 

Тюльпан бугский (южнобугский) (Tulipa hypanica Klokov et Zoz (~ T. biebersteiniana Schult.f. s.l.))

 

Таксономическая принадлежность:  Семья Лилейные - Liliaceae.

Природоохранный статус вида:  Уязвимый. 

 

Научное значение:  Эндемический вид, родственный T. biebersteiniana Schult.f.

 

Ареал вида и его распространение в Украине:  Сев.-зап.-причерноморский вид. В Украине - ю. часть Правобережной Степи между Днестром и Днепром. Адм. регионы: Кд, Дн, Од, Нк, Хс.

 

Численность и структура популяций:  Популяции характеризуются диффузным, компактно-диффузным или групповым размещением особей, плотность которых составляет 20-100 на 1 м2. Часто образут скопления площадью 0,5-6 м2, в которых плотность особей колеблется от 2 до 5 в 0,25 м2. Абсолютный максимум в возрастных спектрах популяций приходится на особей прегенеративного периода, что связано с интенсивным вегетативным размножением. В условиях повышенного антропогенного воздействия снижается плотность особей и их жизнеспособность.

 

Причины изменения численности:  Нарушение и трансформация природных экотопов в результате хозяйственного освоения территорий: строительство, распашка степных массивов, искусственное лесонасаждение, выпас скота, вытаптывание в местах рекреации, сбор растений на букеты, выкапывание луковиц.

 

Условия произрастания:  Известковые и гранитные обнажения, настоящие и каменистые степи (кл. Festuco-Brometea), на каменисто-щебнистых почвах, степные кустарники (кл. Rhamno-Prunetea). Положительно реагирует на разрыхленность почв. Мезоксерофит.

 

Общая биоморфологическая характеристика  Геофит. Эфемероид. Многолетнее травянистое растение с приподнятым и изогнутым вверху стеблем 15-35 см высотой. Луковица яйцевидно шаровидная с темными, почти черными, старыми, и коричневыми, которые моложе, покровными чешуйками (3-5 см длиной). Листья 8-22 мм длиной, линейно-ланцетные с острой верхушкой, в основном направлены косо вверх, вдоль сложенные, сверху сизоватые. Цветки одиночные (редко по 2), бледно-желтые, 16-35 мм длиной. Наружные листочки околоцветника гораздо уже внутренних, зеленовато-желтоватые, с краев с красноватым оттенком. Коробочка 13-25 мм длиной. Цветет в апреле, плодоносит в мае. Размножается семенами и луковицами.

 

Режим сохранения популяций и мероприятия по охране:  Охраняют в НПП «Казацкий град», ПЗ «Еланецкая степь», в ряде заповедных территорий местного значения. Необходимо включить до природно-заповедного фонда новые местонахождения вида, ввести мониторинг природных популяций вида и контроль за изменением их показателей, ввести в культуру. Запрещенно сбор, нарушение условий мест произрастания, облесение склонов.

 

Размножение и разведение в специально созданных условиях:  Культивируют в ботанических садах.

 

Хозяйственное и коммерческое значение:  Декоративное, селекционное.

 

Источник: Бойко, 1988; Воронова, 2005; Зоз, Клоков, 1935; Крицкая, Новосад, 2001; Кучеревский, 2001; Флора УССР, 1950; ККУ, 1996.
 

Барвінок трав'янистий

 

 

Матеріал з Вікіпедії  

Біологічна класифікація

Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Тирличецвіті (Gentianales)
Родина: Кутрові (Apocynaceae)
Рід: Барвінок (Vinca)
Вид: Барвінок трав’янистий

Біноміальна назва
Vinca herbacea
Waldst. & Kit.
 

Барві́нок трав'яни́стий (Vinca herbacea Waldst. & Kit) — рослина родини кутрових (Apocynaceae) роду Барвінок (Vinca).

Морфологічна характеристика

За морфологічними ознаками барвінок трав'янистий близький до барвінку малого.

Проте на відміну від останнього листки в нього обпадають на зиму, частки чашечки по краях війчасті, квітки — дрібніші (до 18 мм у діаметрі).

Плодоносні пагони барвінку трав'янистого — не прямостоячі, а висхідні; неплідні пагони висхідні або сланкі, не вкорінюються або вкорінюються верхівками.

 

Поширення

Барвінок трав'янистий росте у листяних, рідше у мішаних лісах, чагарниках (С1_2, D1_2). Рослина є тіньолюбною.

Цвіте барвінок трав'янистий у травні — червні.

Поширений у Лісостепу і Степу.

Вид потребує дбайливого використання та охорони. Входить до Офіційних переліків регіонально рідкісних рослин Вінницької і Харківської областей.

 

Використання

Лікувальні властивості барвінку трав'янистого остаточно не вивчені. Встановлено, що в надземній частині і в коренях міститься значна кількість алкалоїдів і рутин. Є вказівки на те, що препарати барвінку трав'янистого мають здатність знижувати кров'яний тиск і вміст цукру в крові.

В коренях барвінку трав'янистого міститься 0,2% кумаринів, що відносить цю рослину до третьої групи з мінімальною ефективною концентрацією кумаринів, яка викликає загибель половини пухлинних клітин.

Барвінок трав'янистий, як і решта видів барвінку, є улюбленою декоративною рослиною українців, тому його широко культивують як у парках, лісопарках, скверах, так і приватних садах і присадибних ділянках, часто висаджують на кладовищах.