субота, 27 липня 2019 р.

Єврейське релігійне життя Херсону та радянська влада. 1945 - 1962 рр


Синагога Хабад в Херсоне. Единственная, которая сейчас действует. Находится по улице Театральной. Фото с сайта www.etnotur.ua
У 1945 - 1960 роках у Херсоні на вулиці Підпільній (зараз Кузнечна) існувала єврейська синагога. Історія її діяльності, скоріше протистояння відклалася у документах Державного архіву Херсонської області, в фонді Херсонського обкому КПРС. Ці документи дослідила Наталія Миколаївна Кузовова в статті "Єврейська община Херсонщини в 1944-1960 рр. (за документами фондів партійного архіву Херсонського обкому КП(б)У – КПУ)"
Публікую уривок із її статті, який стосується саме співуснування синагоги та радянської влади.
Зазначимо, що зараз за цією адресою розташований дитячий садок № 3. Якось сфотографую його.


У 1945 р. у Херсоні була зареєстрована єврейська релігійна община, яка в одному з напівзруйнованих приміщень синагоги спробувала відновити богослужіння.
Виконавши усі вимоги радянського законодавства, община отримала своє ж приміщення по вул. Підпільна, 40 у «безоплатне та безстрокове користування» [Державний архів Херсонської області Ф.Р-3727 Уповноважені Ради у справах релігії при Раді народних комісарів СРСР по Херсонській області. Оп. 1. Реєстраційна справа № 28 Херсонської єврейської релігійної общини. 06.05.1945 - 21.10.1958. 212 арк].
З цього часу по 1962 р. відновилася запекла боротьба за синагогу між херсонською єврейською общиною та радянською владою у складі: секретаря ЦК КП(б)У, Уповноваженого ради у справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР по Херсонській області (далі - Уповноважений), голови облвиконкому депутатів трудящих та голови міськради.

Щоб закрити синагогу з ініціативи Уповноваженого та відділу пропаганди й агітації обкому був підготований відповідний проект рішення міськвиконкому, залучені парторганізації установ, де працювали родичі членів общини, не погребували замовними статтями у місцевій пресі [Коломієць В. Більшовицький інтернаціоналізм і боротьба з проявами буржуазного націоналізму // Наддніпрянська правда. - № 207 (1915). - 19 жовтня 1951 р. - С. 2; Дудкин А. «Судний день» // Наддніпрянська правда. - № 210 (1918). - 23 жовтня 1951 р. - С. 3; Ліпкін Г. Хапуги з «божого дому» // Наддніпрянська правда. - № 71 (4089). - 10 квітня 1960 р. - арк. 3.], анонімками [Державний архів Херсонської області. П-46 Херсонський обласний комітет КП(б)У. Оп. 1 (1944¬1963 рр.). Спр. 3637 Інформації уповноважених рад у справах православної церкви та релігійних культів. 13 січня - 22 грудня 1961 р. 136 арк.,арк. 9-11].

Представники Херсонської єврейської общини у відповідь висловили подяку комуністичній партії за постанову ЦК КПРС від 10 листопада 1954 р. «Про помилки у проведенні науково-атеїстичної пропаганди серед населення» щодо дій чиновників, які ображали почуття віруючих. Проте основний зміст цієї постанови полягав у необхідності посилити атеїстичну пропаганду через збільшення числа віруючих усіх конфесій.

Влада лицемірно звинувачувала віруючих у порушенні радянського законодавства: «3-го вересня 1952 р. було надіслане письмове повідомлення Херсонській міськраді про те, що з 20 вересня і по 12 жовтня ц.р. [1952 - Н.К.] будуть поводитися осінні єврейські релігійні свята і що у ці дні свят і, особливо, в канун свята «Судного дня» і в самий судний день може бути найбільше скупчення віруючих у синагозі, і що зі сторони єврейської релігійної общини, зазвичай, в ці свята збільшується кількість фактів порушення радянських законів про релігійні культи, а також зростає кількість релігійних груп, що діють у нелегальному порядку - у вигляді міньянів (Міньян - кворум з 10 чоловіків, необхідний для спільного богослужіння в іудаїзмі), розширюють без дозволу органів влади приміщення синагоги, шляхом побудови тимчасового навісу; бувають факти націоналістичних проявів, порушення труддисципліни робітниками та службовцями підприємств, установ тощо», - звітував в обком Уповноважений В.Авраменко [Там само. Спр. 2124 Інформаційний звіт про стан і діяльність православної церкви та релігійних культів в області. 12 квітня - грудень 1952 р. 134 арк., арк. 83].

Ігноруючи чисельні прохання громади дати дозвіл на розширення приміщення синагоги, яка не вміщувала всіх віруючих, роками створюючи перешкоди для випічки та роздачі маци, і, нарешті - належного упорядкування єврейського кладовища, сплюндрованого нацистами, радянська влада свідомо ставила общину поза законом, ображаючи релігійні почуття та національну гідність приниженням єврейської культури та її невід’ємної складової - релігії.

Щоб мати уявлення про значення синагоги в житті міста та області, достатньо зазначити, що кожного року її відвідувало до 4 тис. осіб, у 1951 - 4350, у 1952 р. - 3730 [там само, арк. 87], 1953 р. - 3775 [Там само. Спр. 2344 Листування з ЦК КПРС, ЦК КПУ та інформаційні звіти про стан і діяльність православної церкви та релігійних культів. 1953 р. 106 арк., арк. 65], 1954 р. - 3520 (у Йом Кіпур 1954 р. на денну молитву одночасно прийшло 670 чоловік) [Там само. Спр. 2539 Інформаційний звіт про стан і діяльність православної церкви та релігійних культів в області. 1954 р. 116 арк., арк. 69-73].
Уповноважені звітували, що синагогу відвідують тільки старі, однак у скрутні для синагоги часи різноманітну підтримку надавали люди молодого та середнього віку, в тому числі члени КПРС, працівники міськкому КП(б)У [Там само. Спр. 2344 Листування з ЦК КПРС, ЦК КПУ та інформаційні звіти про стан і діяльність православної церкви та релігійних культів. 1953 р. - арк. 12; Спр. 3637 Інформаційний звіт про стан і діяльність православної церкви та релігійних культів в області. 1961 р. 136 арк. - арк. 89.].
 Усі виявлені факти допомоги тягли за собою звільнення з роботи та виключення з партії. «Іти в «двадцятку» - псувати життя собі та своїм дітям», - говорили члени общини, життя яких влада робила нестерпним (Двадцятка» - мінімальна кількість членів релігійної общини, необхідна для її реєстрації за радянським законодавством) [Там само. Спр. 3637 Інформаційний звіт про стан і діяльність православної церкви та релігійних культів в області. 1961 р. 136 арк., арк. 52].


Тож не зважаючи на велику кількість віруючих, що бажали взяти участь у богослужінні та обрядах, у 1961 р. за допомогою штучного скандалу в пресі синагогу закрили, одразу передавши її приміщення під дитсадок, що працює там й понині [Там само, арк. 8]. Сьогодні в Херсоні діє синагога, відреставрована за рахунок єврейської громади Херсону, їхніх родичів і друзів з Ізраїлю. Єврейська община займається благодійництвом, має свій навчально- виховний комплекс [Херсонська іудейська община ХАБАД / Офіційний сайт. - Режим доступу: http://www.jewishkherson.com.].

Таким чином, національна політика СРСР, в основі якої знаходився інтернаціоналізм та атеїзм зовні ефективно провадилася в життя: стиралися відмінності між різними націями та національностями, атеїзм замінював духовні цінності. Однак внутрішні проблеми: націоналізм, антисемітизм, шовінізм насправді нікуди не зникали. Вони набули латентного характеру через цинічні методи партійного керівництва. Цінності, проголошені у радянській конституції, нівелювалися на практиці. Єврейська община, що до останнього боролося, але втратила свою синагогу, лише один з багатьох епізодів, які відображають політику тоталітарного режиму у галузі духовного життя.


Цитую:
Кузовова Н.М. Єврейська община Херсонщини в 1944-1960 рр. (за документами фондів партійного архіву Херсонського обкому КП(б)У – КПУ) / Н.М. Кузовова // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2014. – № 2. – С. 111-117.

P.S.  В разделе ресурса "Еврейские корни. Херсон" 
упоминаются три синагоги по улице Подпольной (Кузнечной):


Синагога (ЕМД).
Ныне в пользовании фирмы «Квазар Микро» по ул. Полякова, 27.
Находилась на углу улиц Кузнечной (Подпольной) и Еврейского переулка (Шолом-Алейхема).
Действовала до 1960-х гг. Позже была перестроена под завод пожарного оборудования. 


Синагога «Резницкая II» (Короба).
Ул. Кузнечная, 41 (Подпольная). Вероятно, синагога хасидов.
Посещаемость в начале ХХ в. 300 человек. В 1922 г. у синагоги было изъято 3 украшения Торы (4 ф. 38 зол.). Оставлено во временное пользование украшение Торы (медная доска, весом 3 ф.); указка (29 зол.) /14/.
После войны в синагоге не было раввина, и евреи начали с июня 1944 г. молится сами (150-200 человек). Уполномоченными еврейской общины были: Гуревич Яков Яковлевич, проживавший по ул. Белинского, 25 и Добровинский Бениамин, проживавший по ул. Михайловича, 26. Вскоре синагогу закрыли.

Синагога Аавас-Ахим
Ныне Детский сад по ул. Подпольной.
Находилась по восточной стороне улицы Кузнечной в доме Кумана. Посещаемость в начале ХХ века 100 человек.
В настоящее время в доме бывшей синагоги находится детский сад.

2 коментарі:

  1. Здравствуйте! Скажите пожалуйста а почему Синагога называется (Короба) ? Ее основал или спонсором был человек по фамилии Короб? или это прозвище?

    ВідповістиВидалити