Я продовжую гортати сторінки збірників наукових доповідей, що готують співробітники державного архіву, краєзнавчого музею та університету. Читання цих текстів - величезне задоволення. Відкриваються маловідомі факти, подробиці. Роз'яснюються білі місця. Люблю таку читанку. Сьогодні я хочу познайомити читачів мого блогу із дослідження Ірини Юріївни Сінкевич, заступниці начальника відділу використання інформації документів Державного архіву Херсонської області про діяльність українського національного театра імені Тараса Шевченка в Херсоні. На сьогодні це найбільш повна історія театру.
Дослідження під назвою "Херсонський український театр імені Т.Г.Шевченка у революційному буревії (1918 - 1922)" було опубліковано в збірнику наукових доповідей четвертих архівних читань, які були організовані Державним архівом Херсонської області 24 квітня 2018 року (сторінки 29 - 36).
Опис видання: ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ: Збірник наукових доповідей 4 архівних читань (Херсон, 24 квітня 2018 року) / Херсонська обласна державна адміністрація; Державний архів Херсонської області. – Херсон : Айлант, 2018. – 72 c.
В додатках до статті пані Ірини розміщена хроніка українського театрального життя до 1917 року та за 1917 - 1920 роки, а також Доповідь про діяльність українського театра в Херсоні, яка зберігається в Державному архіві Одеської області плюс замітка Олександра Ревуцького про український театр до революції в Херсоні, яка була опублікована в групі "Старий Херсон" та театральні афіши з українських вистав в Херсоні.
Українські театральні трупи до 1917 року
Український театральний рух початку ХХ ст. був пов’язаний з іменами братів Тобілевичів – Іваном Карпенком-Карим, Миколою Садовським та Панасом Саксаганським, кожен із яких був видатним актором, режисером, керівником власної театральної трупи, та із зіркою театрального мистецтва Марією Заньковецькою. Корифеї українського театру регулярно давали спектаклі у Херсоні на сцені Міського театру та Народного дому.
Існували також аматорські українські театри товариства “Опора” на Грецькій вулиці та товариства “Тверезість” на Військовому форштадті [1, с. 56], у якому з 1906 року грав робітник херсонського порту Юрко Шумський (Георгій Васильович Шомін) [17, арк. 223], один із засновників Українського національного театру у Херсоні в 1917 році.
(примітка: в радянські часи Театр товариства "Тверезість" на Військовому форштадті довгий час називався клубом імені Ворошилова, в останні роки свого існування носив ім’я Шумського, у 1986 році в його занедбаному приміщенні відкрито Херсонський ляльковий театр)
Історія будівлі Національного театру
У своїх спогадах про ці події Ю. Шумський писав: “У перші ж дні Лютневої революції, ми, херсонські аматори, спираючись на допомогу революційних солдатів місцевого гарнізону, силоміць захопили один з великих театральних залів. У цьому завойованому залі і відкрився народний український театр” [2, с. 24]. Це була театральна зала Народного дому, який до 1913 року називався Міською аудиторією.
У документах про український театр зустрічаються обидві назви, а деякі автори вносять додаткову плутанину, пишучи про будинок Міських зборів, де херсонський театр дійсно розміщувався, але з 1944 до 1962 року. (примітка: Клуб, потім Будинок культури суднобудівників).
Будівля майбутнього українського театру була збудована у 1903 році для Дитячого дому Громади сприяння фізичному розвиткові дітей, але 1 серпня 1904 року пожежа вщент її знищила, зберігся лише фундамент. Громада коштів на відбудову не мала, тому будинок відбудовано у 1905 році на кошти міста для Міської аудиторії та перейменовано у серпні 1913 року у Народний дім пам’яті 19 лютого 1861 року.
У будинку проводилися громадські зібрання; лекції з економічних і політичних питань, новітніх напрямів літератури і мистецтва; курси педагогічні для вчителів та сільськогосподарські для селян; музично-вокальні вечори; шкільні свята; виставки картин футуристів (Давида і Володимира Бурлюків, В. Д. Баранова, А. В. Лентулова, О. О. Екстер, В. В. Кандінського, О. Є. Кручених, В. Є. Татліна та ін.); концерти професійних виконавців; багаточисельні спектаклі українських, єврейських та єврейсько-німецьких професійних і любительських труп.
З початком Першої світової війни у приміщенні спочатку розмістився пункт мобілізації (20.07–04.08.1914), потім – лазарет Всеросійського союзу міст.
Початкову історію Народного дому докладно висвітлюють звіти про його роботу за 1912–1914 роки, збережені у Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олеся Гончара [3]. Вони ж містять фотографії будинку, серед яких є й світлина великої зали, де проходили спектаклі Українського національного театру.
Український постійний театр. Початок
Заснування постійного українського національного театру імені Тараса Шевченка докладно описане у доповіді від 16 липня 1918 року № 281 голови Херсонського товариства “Просвіта” Івана Микитовича Челюка, що зберігається у Державному архіві Одеської області [4].
З початком Української революції у Херсоні було засноване товариство “Українська хата”, реорганізоване 6 січня 1918 року в Херсонське товариство “Просвіта”. “Українська хата” розпочала активну національно-культурну і просвітницьку роботу. У травні 1917 року зорганізувались драматично-музичний гурток і хор, планувалось щотижня влаштувати літературні ранки, концерти- вечірки та вистави. Перший концерт відбувся в будинку військово-фельдшерської школи, другий – у залі губернського земства.
“Українська хата” неодноразово безрезультатно зверталась до міського самоврядування щодо передачі українській спільноті Народного дому, де на той час розміщувався лазарет, у якому лікувалось всього 20–25 поранених румунів. Проблема вирішилась “революційним шляхом” тільки після прибуття до Херсону Віленського полку, козаки Гайдамацького куреня якого звернулись до товариства щодо проведення просвітницької роботи.
“20 грудня в Народній будинок прийшло 8 козаків, зайняли помешкання і поставили варту. А знов зорганізовані драматично-музичний та співочий гуртки розпочали діяльно готовиться до концертів і вистав” [4]. Перша вистава пройшла на Новий рік 31 грудня 1917 року у Великій залі Народного дому. 1 січня вдень для дітей була проведена ялинка, 7 січня нова вистава для військових.
Так у Херсоні розпочав роботу Український національний театр ім. Т. Г. Шевченка. Постановником вистав був актор Юрій Шумський, який пізніше згадував: “Керувати великою трупою я не мав сміливості, і був запрошений досвідчений режисер. За мною залишались організаторські функції, багато працював я, звичайно, і як актор” [2, с. 24-25]. Іван Челюк про ці події розповів наступне: “…рада Т-ва “Просвіта” в засіданю своєму 9 січня… доручала д[обродію] Шумському їхать у Київ і звернуться в Міністерство освіти в театральний відділ з проханням про финансову допомогу. Крім того ухвалено було підшукать для драматичного гуртка свідомого, освіченого режисера, а також декілька артисток і артистів, позаяк сили гуртку були дуже слабі” [4].
Театральну трупу очолив відомий український театральний діяч, режисер
Іван Лукич Сагатовський (Мавренко-Коток), диригентом і композитором був
Петро Павлович Бойченко. У театрі працювали визначні українські актори, серед них –
Варецька (Софієнко) Валентина Федорівна – у майбутньому заслужена артистка України,
Лучицька Катерина Людвиківна, Петрусенко (Бородавкіна) Оксана Андріївна – народна артистка УРСР,
Шумський (Шомін) Юрій Васильович – народний артист СРСР, лауреат Державних (Сталінських) премій. Театр був музично-драматичний, виконувались драматичні твори, музичні оперети, опери, концертні програми.
Активна театральна робота херсонського українського театру проводилась протягом січня – першої половини лютого 1918 року. Але під владою більшовиків “…по Херсону ходили ріжні балачки і чутки відносно Українського Національного театра, дійшло майже до того, що називали дні, коли театр або взорвуть, або прийдуть червоногвардійці й переб’ють всіх, хто там буде” [4]. Тож перелякане населення в український театр ходило з острахом, з 12 лютого по 1 березня вистави не проводились зовсім.
Все ж 2 та 3 березня відбулись спектаклі, а 4 березня 1918 року українська спільнота разом з представниками міського самоврядування та земських установ, що діяли у 1918 році і при владі більшовиків, провели у театрі урочисті заходи з роковин смерті Т. Г. Шевченка.
Велелюдні урочистості, що набули розголосу на все місто, збурили українофобів. 5–6 березня “більшовиками та фронтовиками” театр був ущент розгромлений: вибиті вікна, знищене та розграбоване майно.
Сплюндрований театр не міг працювати, через довгий час міською управою були зорганізовані ремонтні роботи, але висувались ідеї щодо використання будинку “всіма національностями”.
Все ж під владою гетьмана П. П. Скоропадського міська управа надала приміщення в оренду “Просвіті” і влітку робота українського театру відновилась, вистави йшли по суботах та неділях, також у неділю вдень проводились “дитячі ранки”. Фінансування театру здійснювала Херсонська “Просвіта”. Цитована доповідь Івана Челюка була написана у зв’язку з намаганням отримати для театру фінансування від міністерства народної освіти.
Після встановлення у Херсоні в грудні 1918 року влади Директорії УНР український театр продовжив свою роботу. Його актори також брали активну участь у громадському житті міста. Так коли у січні 1919 року у Херсоні був створений Український національний союз, його раду очолив актор Іван Антонович Селюк, а актор Ю. В. Шумський став членом управи союзу [5].
1919 - 1921 роки
Із середини березня 1919 року, коли Херсон захопили загони отамана Григор’єва, який встановив у місті радянську владу, до травня театр намагався працювати в усталеному режимі. Але зразу ж почались проблеми із продовольством. Актори утворили пересувну трупу, яка їздила з концертами та виставами по навколишнім селам і червоноармійським частинам. А Ю. В. Шумський навіть перейшов на радянську службу до відділу соціального забезпечення [2, с. 26-27].
Після встановлення у Херсоні в серпні 1919 року влади Збройних сил Півдня Росії генерала А. І. Денікіна відновилась системна робота українського театру.
Умови його діяльності маємо можливість встановити завдяки документам Державного архіву Херсонської області із фонду кооперативного кредитного товариства імені Миколи Левицького. Фінансування культурно-просвітницької роботи Херсонської “Просвіти” здійснювали українські кооперативні організації – товариство імені Левицького, “Українська книгарня”, “Україна”, “Об’єднання”, “Союзкредити”. Коштами забезпечувались українські навчальні заклади (дитячий садок, дві початкові школи та гімназія), бібліотека та національний театр [15, арк. 56, 57зв.].
У театрі було зроблено якісний ремонт, написані нові декорації, проводились вистави українських авторів та перекладені українською мовою світові шедеври. Обов’язковими були концертні відділення.
У лютому 1920 року у Херсоні була відновлена радянська влада.
У лютому – травні українські організації намагались забезпечити роботу національного театру [15, арк. 6, 23–23зв., 43]. Але театр було відібрано у “Просвіти” і передано так званій “Політпросвіті”. У книзі “Юрій Шумський” цитується збережений у нього документ за 1920 рік: “Наросвіта доручає тов. Шумському реорганізувати націоналізований Херсонський український театр імені Т. Г. Шевченка” [2, с. 28].
Таким чином театр став державним закладом, але його реорганізація фактично звелась до ліквідації будь-якого фінансування, а отже й можливості проводити планову роботу. Шумський організував власну драматичну студію, з якою їздив по селах та частинах Червоної армії [2, с. 29]. Трупа Сагатовського теж обслуговувала Перекопський фронт.
З осені 1921 року Шумський працює у Станіславі, потім зовсім виїздить із Херсонщини, інші актори також поступово переїздять до театрів інших міст.
Київський молодіжний театр у Херсоні. 1921 рік
У цей же час у Херсоні газета “Известия Херсонского уисполкома и уездкома КПбУ” повідомила про запрошення до Херсону київської театральної студії імені Івана Франка, колишнього Київського молодіжного театру. Першою виставою колективу була прем’єра у Херсоні п’єси Володимира Винниченка “Чорна пантера” [6, 31 авг.].
До кінця 1921 року йшли систематичні постановки, про які сповіщала газета, надаючи прекрасні відгуки на роботу українського державного театру [6, 29 сент., 9 окт., 11 окт., 13 окт., 16 окт., 28 окт.].
У 1922 році головною темою газети, що виходила вже під назвою “Херсонський комунар”, став голод, газетні шпальта заповнені статтями про нього та багаточисельними некрологами. Херсон знову втратив українську театральну трупу.
Двадцяті роки. Перетворення у Будинок офіцерів
Театральний будинок політосвіта здавала в оренду. Так зверненням від 16 липня 1924 року № 125 Херсонський інститут народної освіти просив політосвіту “…видати цілком в розпорядження інституту театр ім. Т. Г. Шевченко для культурно-освітньої праці, який зараз находиться по договору в розпорядженні Т-ва “Хата-читальня” і отримав оренду від 22 серпня 1924 року до 22 серпня 1927 року [9, арк. 86, 352; 10, арк. 72; 11, арк. 1, 10, 11].
Велику проблему створювали розміщені у місті військові частини, ще повітова політпросвіта у 1921 році відзначала “…боротьбу з частинами 6 армії через приміщення, будинки” [16, арк. 34]. А 12 травня 1925 року окрполітосвіта зверталась до ДПУ з проханням “…припинити вивіз майна із театру ім. Шевченко 45 полком, виходящим до таборів, тому що це майно окрполітосвіти, передане в оренду ХІНО” [9, арк. 173, 197; 12, арк. 16]. Але вже у вересні 1925 року інститут відмовився від оренди у зв’язку із введенням державного страхування приміщення театру [11, арк. 34].
11 листопада 1925 року президія Херсонського окрвиконкому затвердила договір політосвіти з командуванням 45 полку про здачу в оренду “помешкання Українського театру ім. Шевченка для переведення в ньому політосвітньої клубної роботи серед червоноармійців 45 полку” [11, арк. 29–32; 12, арк. 19–20].
Протоколом засідання президії Херсонської міської ради від 05 січня 1928 року № 24 затверджено постанову: “Закріпити за Військовим відомством театр ім. Шевченка, запропонувавши місцгоспу оформити закріплення і виключити зі списків майна міськради” [7, арк. 383]. І до сьогодні херсонці цей будинок більше знають як Будинок офіцерів.
Режисером українського театру у середині 1920-х років був Іван Антонович Селюк, який намагався організувати для трупи хоча б вистави на селі, пропонуючи у дусі часу організацію “робітничо-селянського театру Херсонської округи” та нагадуючи як позитивний досвід роботу пересувних труп херсонського українського театру у 1919, 1920 та 1921 роках [9, арк. 202–205; 13, арк. 319– 319зв.; 14, арк. 43–44].
На 26 грудня 1925 року колективу “з місцевих безробітних і частково працюючих на цей мент в инших галузях робітників українського театру, з метою утворення українського робітничо-селянського театру Херсонщини… для випробовування й оцінки працездатності… призначено закриту виставу… п’єса М. Куліша “97”… в помешкані Нарбуду ім. Шевченка” [9, арк. 693].
Створений театр [8, арк. 164зв.] під керівництвом І. А. Селюка давав поодинокі вистави у Малому театрі (примітка. Колишній театр “Мініатюр” С. М. Писаренка, потім Художній або Малий театр, зайнятий в основному постановками єврейських театральних труп, з 1944 р. обласна філармонія, знищена пожежею в січні 1999 р.)
 |
| фото з групи у ФБ"Старий Херсон" |
А херсонський музично-драматичний театр, який з 1992 року носить ім’я Миколи Куліша, створений у липні 1936 року за рішенням Одеського театрально-видовищного управління із трупи малого Одеського пересувного театру робітничої молоді, випускників театральної школи та артистів херсонських театральних колективів.
Тож Український національний театр ім. Т. Г. Шевченка у Херсоні існував фактично у добу Української революції 1917–1921 років: у 1917 році період становлення, на початку 1918 – початку 1921 років плодотворна діяльність колективу видатних акторів, у 1921 році робота нової постійної трупи українського театру, перервана голодом 1922 року та передачею приміщення театру в оренду, а з 1925 року – військовому відомству.
Джерела та література
1. Векслер И. Н. Херсон и его жители / Запорізьке наукове товариство ім. Я. Новицького; упоряд. В. Андрєєв. – Запоріжжя : Тандем-У, 2005. – 119 с. – (Старожитності Південної України, вип. 12)
2. Степанов Б. Й. Юрій Шумський. – К. : Мистецтво, 1971. – 292 с.
3. Отчет о деятельности Херсонской городской аудитории и Педагогического музея имени Н. И. Пирогова за 1912 год. – Херсон, 1913. – 13 с.; Отчет о деятельности Городского Народного дома в память 19-го февраля 1861 года и Педагогического музея имени Николая Ивановича Пирогова за 1913 год. – Херсон, 1914. – 17 с.; Те ж за 1914 год. – Херсон, 1916. – 27 с.
4. Державний архів Одеської області, ф. 42, оп. 37, спр. 62, арк. 4–6.
5. Родной край. – 1919. – 14 янв.
6. Известия Херсонского уисполкома и уездкома КПбУ. – 1921.
7. Державний архів Херсонської області, ф. Р-389, оп. 1, спр. 8.
8. Там само, ф. Р-414, оп. 1, спр. 45.
9. Там само, спр. 702.
10.Там само, спр. 915.
11.Там само, спр. 919.
12.Там само, спр. 943.
13.Там само, спр. 952.
14.Там само, спр. 955.
15.Там само, ф. Р-954, оп. 1, спр. 30.
16.Там само, ф. Р-1887, оп. 3, спр. 239.
17.Там само, ф. Р-1979, оп. 3, спр. 576.
© Сінкевич І. Ю., 2018. Дата надходження статті до редколегії 29.06.2018
P.S. Моя особиста думка: до біографії, яку написав та видав окремою книжкою Б.Й.Степанов у 1971 році у видавництві "Мистецтво", треба ставитися із деякою обережністю.
Додатки
В додатках до статті ми публікуємо хроніку, що присвячена українському театральному життю у Херсоні з 1886 по 1920 роки. Це уривки двох публікацій - "Лицарі України", що підготувала Ірина Калиниченко та Олена Марущак, та "Революція день за днем", що підготував Дементій Бєлий.
Також в якості додатку розміщена Доповідь Івана Челюка про діяльність Українського національного театру, яку Іван Микитович направив в липні 1918 року Міністерству народної освіти у Київ.
Замітка Олександра Ревуцького про український театр до революції в Херсоні та театральні афіши з українських вистав в Херсоні.
Також планується розмістити інші додатки, що будуть стосуватися українського національного театру в Херсоні.
ЛИЦАРІ УКРАЇНИ (уривки). Калиниченко Ірина Юріївна, Марущак Олена Олексіївна
Розміщую уривок з хроніки діяльності Херсонської української громади від її започаткування до революційних подій 1917 року, що стосуються саме українського театрального життя в Херсоні. Хроніку підготували Ірина Калиниченко та Олена Марущак.
1886
Видання в Херсоні “Збірника драматичних творів Івана Карпенка-Карого”, який видав О.Русов.
Написання дитячої опери “Коза-дереза” членами херсонського гуртка /лібретто Дніпрової Чайки; музична обробка А.Конощенка, О. та С. Русових/.
1890
Вихід друком дитячої опери “Коза-дереза”(журнал “Дзвінок”, № 23).
1891-1893
Гастролі в Херсоні української театральної трупи під керівництвом актора і режисера І.Карпенка-Карого.
1895
Приїзд Ф.Василевського з Д.Чайкою до Херсона на запрошення до праці в Херсонське губернське земство.
1896
Гастролі в Херсоні трупи І.Карпенка-Карого.
1902
Публікація у газеті “Юг” статті Коваленка-Коломацького “На Шевченкові дні”.
1903
Гастролі в Херсоні трупи І.Карпенка-Карого.
Херсонська громада делегує Дніпрову Чайку на свято відкриття у Полтаві пам’ятника І.Котляревському.
Гастролі М.Заньковецької.
1904
Арешт Дніпрової Чайки за пропаганду антиурядової літератури.
1905
Від’їзд з Херсона Г.Коваленка-Коломацького.
1906
Гастролі трупи театру І.Карпенка-Карого.
1907
Проведення “Вечора пам’яті Т.Шевченка” у театрі піклування про народну тверезість.
1908
Гастролі театральної трупи під керівництвом П.Саксаганського.
Відкриття місцевого відділення Російського музичного товариства, членом якого обрано А.Конощенка /вул.Суворова,2/.
Від’їзд з Херсона Дніпрової Чайки.
1913
Гастролі української трупи Б.Оршанова та В.Данченка.
Гастролі М.Заньковецької.
Гастролі української трупи М.Садовського.
1917
Заснування Товариства “Украінська Хата” на чолі з М.Чернявським, видання у Херсоні “Вісника” Товариства, обрання А.Грабенка, Ю.Шумського членами правління Товариства.
2002 рік.
Революція день за днем. Уривки
Хроніка українського життя на Херсонщині. 1917 – 1920 рр. (підготував Дементій Бєлий)
1917 рік.
25 березня
Створено товариство “Українська Хата”. До нього записалося 103 члени, з яких 10 жінок. На зборах головував відомий український письменник М. Ф. Чернявський, його заступником був актор П. Саксаганський.
Вісник “Української Хати”... – 1917. – 28 березня.
Квітень
При Херсонському товаристві “Українська Хата” організовано артистично-співочий гурток.
Орлова З. С. Хроніка подій революції – С. 3
Грудень
Товариство “Українська Хата” доручила Ю. В. Шоміну (Шумському) організувати гурток українознавства для матросів транспорту “Ксенія”, влаштувати українські вечірки, присвячені письменнику М. Ф. Чернявському, українському гумору та колядкам.
Орлова З. С. там само – С. 9
1918 рік
6 січня
Товариство “Українська Хата” реорганізоване у Херсонське товариство “Просвіта”, головою якої обрано Івана Микитовича Челюка.
Родной край. – 1918. – 11 січня..
9 січня
В українському національному театрі відбулись організаційні збори української студентської громади.
Родной край. – 1918. – 9 січня.
14 січня
Відбувся концерт Українського національного театру, в якому взяли участь всі кращі сили колективу.
Родной край. – 1918. – 13 січня.
24 січня
У приміщенні Українського національного театру розпочали роботу курси по вивченню української мови. Заняття проводились тричі на тиждень. Читались лекції з української мови, історії України, української літератури, географії.
Родной край. – 1918. – 24 січня.
17 (4) березня
У Херсоні відбулося вшанування Тараса Шевченка в українському національному театрі.
20 червня
У приміщенні Українського національного театру розпочали роботу українські вчительські курси.
Родной край. – 1918. – 20 червня
30 червня
У приміщенні Українського національного театру на шостому літературно-вокальному ранку виступив український хор, актори театру, читав свої твори М. Ф. Чернявський.
Родной край. – 1918. – 30 (17) червня.
1919 рік
12 січня
За ініціативою Л. Губчича, А. Замальського, П. Коваленка, У. Комара відбулися організаційні збори українського національного клуба в Херсоні.
Родной край. – 1919. – 12 січня (30 грудня 1918 року)
Товариство “Просвіта” влаштувало для Сирітського будинку, Миколаївського дитячого притулку та найбідніших дітей “дитячий ранок”.
Родний край. – 1919. – 14 (1) січня
16 (3) листопада
Комедією В. Винниченка “Повстання Мари” розпочав зимовий сезон відремонтований український театр. У виставі були зайняті Сагатовський, Селюк, Лучицька.
Родной край. – 1919. – 5 листопада ст.ст.
19 (6) грудня
В українському театрі відбулась прем’єра “Сватання на Гончарівці”, в якій взяли участь Оксана Петрусенко, Іван Селюк та інші актори.
Родной край. – 1919. – 10 грудня ст.ст.
1920 рік
15 лютого
У цей день В народній аудиторії Тришевський прочитав доповідь “Повстанський рух у Херсонському повіті” (співдоповідачами виступили Плис, Шевченко, Єфименко). Після доповіді відбувся концерт трупи і хору під орудою П. Бойченко.
Известия... - 1920. - 15 лютого
18 лютого
Відбулось засідання Ради Херсонського товариства “Просвіта”, голова товариства Т. Якушев доповідав про розміри щомісячних витрат “Просвіти” на утримання школи, дитячого садка та українського театру.
ДАХО Фр-954, оп. 1, спр. 30., арк. 2
9 березня
Херсонське товариство “Просвіта” влаштувала для дітей усіх шкіл дитячі ранки, присвячені вшануванню пам’яті Т. Г. Шевченка.
ДАХО Фр-954, оп. 1, спр. 30, арк. 3
10 березня
У Херсоні відбулись урочистості з приводу вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка (святкові маніфестації, вечір в Народній аудиторії з виступами представників УКП(Б), українських лівих есерів, представників “Просвіти”, демонстрація вистави “Назар Стодоля”, концерт).
ДАХО Фр-954, оп. 1, спр. 30, арк. 3, Известия... - 1920. - 12 березня
28 березня
При “Юнацькій Спілці” (“Української спілки молоді”) засновано драматично-музичний гурток під орудою Ю. В. Шумського і співоча капела А. В. Манченка (вже записалось 60 чоловік).
Известия... - 1920. - 28 березня
17 квітня
Херсонський повітовий комітет Української Комуністичної партії (боротьбистів) оголосив про свій розпуск та вступ членів УКП(Б) до лав КП(б)У.
Известия... - 1920. - 17 квітня
Доповідь Херсонського товариства “Просвіта” Міністерству народної освіти "Про діяльність українського національного театру в місті Херсоні"
16 липня 1918 р.
№ 281 Товариство “Просвіта”. Херсон, Потьомкінська вулиця.
Херсонський Український національний театр мешкаеться в городському народньому будинку. Будинком цим раніш керував комітет, обраний для цего міською думою. Проте цей будинок перейшов до користування Т-ва “Просвіта” таким чином.
У травні місяці 1917 р. при Т-ві “Українська хата” заклався драматично-музичний гурток і мішаний хор співаків з української молоді. Вирішено було влаштувати щотижня літературні ранки, концерти-вечірки, а по змозі й вистави. Не дивлячись на скрутні обставини розпочалась дружна робота і в скорім часі було улаштовано декілько концертів, вечірок для членів товариства і для приватньої публіки. Але з перших же кроків з’ясувалось зовсім неможливе становище з справою по відшукуванню помешкання для улаштування концертів чи вистав. Перший, наприклад, концерт відбувся в будинку військово-фельдшерської школи. Другий в залі Губерніяльного Земства, а для вистави зовсім не знайдено театру позаяк усі були зайняті. Звичайно, що при таких умовах неможливо було вести більш-менш планомірні роботи.
Потроху первим став роспадаться драматичний гурток, а потім перестав існувати й хор. Тоді виникло питання про необхідність мати постійне помешкання, котре було-б пристосовано і для театра. З приводу цього писались ріжні доклади, прохання в міську думу, листи до редакцій і організацій і нічого з них не виходило. Не раз прохали городське самоврядування, щоб воно одвело Т-ву народній будинок, але кожного разу городське самоврядування одмовляло, спосилаючись на те, що там лазарет союза городів.
Зверталось Т-во і до союзу городів, зазначалось, що пораненних румин (а їх було там всього 20-25 чоловік) можно перевести в другій лазарет.
І тут з наших прохань нічого не вийшло. А тут прибув Віленський полк, прохають негайно приступити до влаштування для козаків лекцій, курсів, вистави. Для козаків куреня, в котрому лічилось уже декілька сот чоловіків, теж необхідна була негайна широка освітня робота позаяк більшовизм поширювався і поширювався поміж вояками …
І ось у грудні місяці минувшаго року при такому становищі козаки куріня вирішили зайняти народний будинок революційним шляхом і передати його революційній українській раді. …
Отже 20 грудня в народній будинок прийшло 8 козаків, зайняли помешкання і поставили варту. А знов зорганізовані драматично-музичний та співочий гуртки розпочали діяльно готовиться до концертів і вистав. Посипалось багато прохань від ріжних організацій українських і не українських улаштувати що небудь на користь організації, або здати театр під вечір …
Таким чином у Херсоні почав існувати Український національний театр. Перша заява була одержана 23 грудня від Укр.Пар.соц.рев. влаштувати виставу на користь виборчого фонду в Укр.Уст.зборів укр.партії.
Гадаючи закласти в Херсоні справжній серйозний Український Національний театр, а для того не хапаючись треба добре підготуватися.
В 3-4 дні приготовились до вистави, котра й відбулася 31 грудня на новий рік. Звичайно, що як у програмі вечора, так і в його виконанні було багато хибного. Ставили водевілі “Солоха”, “Товариш пролітайло” і концертний відділ. Театр був переповнений.
На новий рік вечір одбувся вдруге, тілько з меньшим матеріальним успіхом. Крім того у день для дітей була ялинка з подарунками. Діти декламували співали і танцювали. Найбільший успіх випав дітям, котрі декламували по українські. 7 січня грали пьесу “Невольник” для козаків куріня, Віленського полку і 44 зап.піш.полку. А тим часом рада Т-ва “Просвіта” в засіданю своему 9 Січня, обміркувавши справу з утворенням в Херсоні національного театру, доручала д. Шумському їхать у Київ і звернуться в Міністер-ство освіти в театральний відділ з проханням про финансову допомогу. Крім того ухвалено було підшукать для драматичного гуртка свідомого, освідченного режисера, а також декілька артисток і артистів, позаяк сили гуртку були дуже слабі. Тим часом драматичний гурток все таки продовжував діло далі, так наприклад, і 4 січня відбувся концерт вечір, 21 січня вистава для учнів, ставили “Невольник” і 28 січня “Брат на брата”.
Після приїзду з Київа д.Шумського робота пішла жвавіше.
Відбулося цілий ряд вистав, а саме:
2 лютого “Безробітні”,
3 лютого “Концерт”,
4 лютого “Хатня революція”,
10 лютого “Бурлака”,
11 лютого “Останній сніп”, “Як вони женихались” і концертний відділ.
Між 11 лютим та місяцем березнем Херсон находився в стані облоги по постанові совітської влади, тому грати було неможливо.
2 березня “Степовий гість”,
3 березня “Невольник”
4 березня “Відзнака роковин смерті” Т.Г.Шевченко.
Важкі часи пережив Національний театр під час совітської влади. Широке громадянство, котре завжди заповняло Народній будинок, коли в ньому грали малоруські трупи, не йшло в театр тому, що по Херсону ходили ріжні балачки і чутки відносно Українського Національного театра, дійшло майже до того, що називали дні, коли театр або взорвуть, або прийдуть червоногвардійці й переб’ють всіх, хто там буде. Через це збори були не великі і в решті получився дефіціт. Але це ще не біда. 4 березня в національному театрі відбулась відзнака роковини Великого Кобзаря України Т.Г.Шевченка. Представниками городського самоврядування земських установ і ріжних організацій були положені вінки. Хор проспівав кантату “Б’ють вороги”, актори дружно виконали пьесу “Назар-Стодоля”, в концертному відділі співали й декламували твори Великого поета, поминаючи його не злим тихим словом. Враження взагалі свято зробило чудове.
Довго Херсонське українське громадянство буде пам’ятати це перше вільне свято. Це було 4-го, а 5-6 березня в національний театр влучає більш 10 снарядів, у вікно летять кулі і руйнують його вщент. Мало того, вандали ввірвались в театр, порвали декорації та попсували майно: пограбували вбрання, зброю, бібліотеку, знищили документи і книги, порвали на онучі[…] прапор з надписом “ХАЙ ЖИВЕ ВІЛЬНА УКРАЇНА”, розбили портрет Франка, а бюст того, кому підносили позавчора вінки, образ Великого борця за волю і правду, розбили, викололи багнетом око і пробили голову в бюсті Кобзаря. Цього не можна забути ніколи. Кожний громадянин увійшовши тепер в відновлений національний театр побачить фотографії руїн театра під час влади “варварів”, а також і фотографію кощунства над стражником за український народ. Після погрому, який нанесено театрові більшовиками та фронтовиками, дуже довгий час городська управа не приступала до його ремонту, а потім хоч і приступила, але ця робота проводилась дуже кволо так, що й великодні святки театр пустував. Коли поглянуть як городська управа віднеслась до ремонту городського театру[…] того де працює руська трупа, то побачимо що за тиждень цей театр уже обремонтований.
Врешті решт “Просвіта” дочекалась, що помешкання народного театру було кінчено ремонтом і з слабими силами Т-во роспочало знов роботу по влаштуванню вистав...
Але приступити до роботи Т-во “Просвіта” зараз немає можливості, позаяк городська управа щось задумала відібрати від Т-ва помешкання бувшої городської аудиторіі з приводу цього раніш відбулось кілька засідань городської комісії по завідуванню народним будинком і на одному з них постановлено принципово здати Т-ву “Просвіта” в оренду, але останній час де-які нові керівники городської управи намірюються провести таку думку щоб скасувати попередню постанову про здачу будинку “Просвіті” в оренду і відібрати його в розпорядження городської управи, щоб мовляв “всі національності” могли користуватись будинком, а не одна українська, не зважаючи на те, що “Просвіта” не відмовляла ніколи давати в вільні години помешкання для інших організацій. Все таки є певна надія що у города не підніметься рука відібрати від “Просвіти” це помешкання …
Добродій Шумській, що вів режисуру тепер не має можливості віддавати багацько часу цій праці, позаяк він служить в державній установі.
Останній час музично-драматичний гурток Т-ва “Просвіта” дає вистави два рази на тиждень по суботам і неділям, окрім того по неділям в день міським українським національним шкільним комітетам влаштовуються дитячі ранки, на яких бере участь і музично-драматичний гурток.
При театрі склався гарний український хор під керуванням д. Манченка, утримування котрого обходиться Т-ву “Просвіта”1050 карбов. на місяць.
Правда з огляду на безпорядне фінансове становище національного театру дуже часто хор на половину свою платню жертвував “Просвіті”.
Оце в літню пору коли в театрі грати душно і треба зробити ремонт декорацій і інше є намір направити музично драматичний гурток для влаштування вистав по селам. З приводу цього було уже кілька прохань від сільських “Просвіт”. Хор “Просвіти” також намічає влаштувати кілька концертів на селах.
Одним словом праця і дуже корисна ведеться, але на перешкоді стоять матеріальні труднощі.
З огляду на це, Рада Т-ва “Просвіта” двома листами від 25 травня 1918 року звернулась до Міністерства Народної Освіти (департамент позашкільної освіти) з проханням асигнувати Т-ву “Просвіта” матеріяльної допомоги на справи Українського Національного театру 25000 карб., на утримування Українського національного хору 5000 карбованців.
На ці прохання Т-во “Просвіта” одержало від Міністерства Народної Освіти департамент позашкільної освіти з дня 10 червня 1918 р. за №631/11490 відповідь що, наше прохання від 25/V 1918 р. передано Театральному Відділу Міністерства Народної Освіти.
Голова ради Т-ва “Просвіта” Іван Челюк
Державний архів Одеської області, Ф.42, оп.37, спр.62, арк.4-6.
Документ подається зі збереженням стилістичних та орфографічних особливостей тексту.
Підготовка до друку БАРАНЮК Віра Олександрівна.
Сагатовський Іван Лукіч. Біографічна довідка (Вікіпедія)
Іва́н Луки́ч Сагато́вський (12 березня 1882, Київ, Російська імперія — 13 грудня 1951, Стрий, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український радянський актор, режисер і театральний діяч. Справжнє прізвище Мавренко-Коток.
Почав свою акторську кар'єру у 1898 року у ролі старого Сірка в спектаклі «За двома зайцями», поставленому самим автором М. Старицьким.
«почав кар'єру юний Іван Сагатовський з фунтом гриму на обличчі».
З 1898 — на сцені російського театру Соловцова у Києві. Згодом у трупах Марка Кропивницького (1900—1902), Михайла Старицького та ін.
У 1902–1918 очолював власну трупу, яка працювала в Україні, Білорусі, Центральній частині Росії, на Уралі. Сам І. Л. Сагатовський був як антрепренером, так режисером і актором цієї трупи. Диригентом був П. Бойченко.
Актори — Г. Борисоглібська, В. Валерик-Пахаревська, О. Володський, Владислав Данченко, Г. Затиркевич-Карпинська, Г. Пелашенко, К. Лучицька, Болеслав Лучицький (Оршанов), Л. Полтавка та ін.
Репертуар складали: українські класичні твори, а також перекладені на українську мову: «Ювілей» А. Чехова, «Вільгельм Телль» Фрідріха Шіллера (1906), «Ревізор» Миколи Гоголя, «Нора» Генріка Ібсена (1909).
На базі трупи засновано в Херсоні Український національний театр імені Тараса Шевченка.
В листопаді 1918 взяв на роботу в цей театр Оксану Петрусенко.
За радянської влади у театрах Херсона, Києва, Одеси, Дніпропетровська, Стрия та ін. — переважно на характерних ролях у побутовому репертуарі.
Грав управителя контори у фільмі «Пригоди Полтинника» (1928).
Література
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина.
Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 510.
Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 521.
Українське театральне життя Херсона наприкінці 19 – початку 20 століття
Олександр Ревуцький розмістив цей текст про українське театральне життя в Херсоні у 19 - початку 20 сторіччя
в групі ФБ "Старий Херсон". Також він розмістив й копії театральних афіш з українських вистав в Херсоні.
Далі: текст
В групі неодноразово з’являлись дореволюційні світлини та поштівки з міським театром, а Інтернет пропонує досить багато інформації про херсонське театральне життя.
В той же час хотілось би звернути увагу на театр як частину українського культурного життя Херсона наприкінці 19 – початку 20 століття.
Допомогти в цьому може досить цікаве історичне джерело - декілька сотень херсонських театральних афіш та програм вказаного періоду.
Слід зазначити, що усі п’єси в Російській імперії повинні були отримувати окремий дозвіл на постановку, а на афішах і програмах ставилась відмітка «с дозволения начальства», яка означала проходження цензури. З українськими виставами історія була набагато складніше, оскільки різноманітні циркуляри й укази забороняли виконання п’єс виключно українською мовою. Втім, до певної міри ці заборони все ж таки вдавалось обходити.
Найбільш ранні доступні для перегляду афіші та програми повертають нас до останньої чверті 19 століття.
Так 1879 року в Херсоні проходила вистава «Назар Стодоля» за однойменним твором Т. Г. Шевченка.
Тоді глядачі мали можливість побачити драму в 3-х актах «с новыми малоросийскими костюмами XVI столетия».
Зимовий театр при дворянському домі 1884 року анонсував п’єсу «Гайдамак Гаркуша» П. Орліковського, а наступного року «Наталку Полтавку» І. П. Котляревського, «Підгоряни» І. Гушалевича з акторами під керівництвом М. Л. Кропивницького, вистави «Доки сонце зійде роса очі виїсть», «Глитай або ж павук» його ж авторства і в яких він сам виконував ролі на сцені.
Деякі найбільш вдалі та популярні у глядачів п’єси ставились в Херсоні неодноразово в різні роки і різними акторськими колективами та режисерами, тому їх імена в дописі будуть іноді повторюватись.
Загалом же репертуар українських п’єс із року в рік розширювався, а сам Херсон як губернський центр приваблював до себе передових українських акторів та театральних режисерів того часу.
1890 року в новозбудованому міському театрі Херсона виступає видатна акторка Марія Костянтинівна Заньковецька у виставах М. Кропивницького «Глитай або ж павук», Кухаренка «Чорноморці», М. Старицького «Не так сталось, як жадалось», «Утоплена».
Через два роки «товарищество русско-малорусских артистов под управлением А.К. Саксаганского» (Панас Карпович Саксаганський) представляли такі вистави: «Наталку Полтавку» І. Котляревського, «Сорочинський ярмарок» (за мотивами повісті Гоголя), «Ой не ходи Грицю та й на вечорниці», «Не так сталось як жадалось» М. Старицького; «Чорноморці», «Червоні черевики» І. Захаренка, «Зайдиголова» М. Кропивницького, «Безталанна» за участі автора І. Карпенка-Карого (Тобілевич), «Сватання на Гончарівці» Г. Ф. Квітки-Основ’яненка.
1896 року херсонці мали можливість відвідати вистави «Кривда й правда» М. Старицького, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Чорноморці» Я. Кухаренка з акторами Саксаганського, «Гетьманці» Мирославського з режисурою Г.П. Максимовича.
Театральною подією одночасно для Херсона та Миколаєва стала прем’єра опери «Катерина» 21-го квітня 1900 року. Авторство цієї опери належало Миколі Аркасу – видатному миколаївцю, засновнику миколаївського відділення товариства «Просвіта», автору популярного нарису «Історія України-Русі».
На одній з тогочасних афіш опера «Катерина» характеризувалась так: «пользующаяся повсюду громадным успехом». Того ж року проходили вистави «Безталанна», «Наймичка» І. Карпенка-Карого, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Богдан Хмельницький», «За двома зайцями» М. Старицького, «Кум-мірошник, або сатана у бочці» Д. Дмитренка, «Пісні в лицях» М. Кропивницького, «Вій» (за мотивами повісті М. Гоголя) з акторами під керівництвом Д. Мови; «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка.
Театральні вистави нагадували херсонцям про видатного українського поета Тараса Шевченка. Так одна з афіш повідомляла про виступ «киевского товарищества малорусских артистов», який мав відбутися 27 січня 1901 року в херсонському міському театрі «в память 40-летней годовщины со дня смерти Тараса Григорьевича Шевченка». Зазначалось, що на сцені хором буде виконано «Заповіт», а у другій частині показано «Назара Стодолю».
Окрім цього, протягом року відбувались вистави «Крути та не перекручуй», «Маруся Богуславка» М. Старицького, «Пошились у дурні», М. Кропивницького, «Пан Штукаревич або оказія якої не бувало» С. Зіневича, «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого, «Нещасне кохання» Л. Манька, «Гайдамаки» К. Мирославського. Через рік на сцені пройдуть «Тарас Бульба під Дубном» (за мотивами М. Гоголя) К. Ванченка; російською мовою, але за мотивами Гоголя «Кузнец Вакула или бес в мешке» Ф. Вронченка-Левицького, «Зайдиголова», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Лихо не кожному лихо, - іншому й талан», М. Кропивницького, «Наймичка», «Москаль-чарівник» І. Карпенка-Карого.
В першій декаді 20 століття відбувається цікава зміна – в програмах спектаклів разом з формулюванням «малорусские артисты», «малороссы» паралельно починають використовуватись слова «украинская труппа», «товариство украінскіх артистів».
В другій половині 1900-х років в Херсоні можна було переглянути українські п’єси на будь-який смак: «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «Дві сім’ї» М. Кропивницького, «Ой не ходи Грицю та й на вечорниці», «Зимовий вечір», «Маруся Богуславка», «Ніч під Івана Купала» М. Старицького, «Горобина ніч» Д. Куліда, «Нахмарило», «На громадській роботі» Б. Грінченка, «Повернувся із Сибіру» Л. Яновського, «Катерина», «Циганка Аза (цигани на Подолі)», «Запорожский клад» К. Ванченка, «Бондарівна», «Сто тисяч», «Гріх і покаяння», «Бурлака», «Безталанна», «Лиха іскра поле спалить, а сама щезне» І. Карпенка-Карого, «Каїн і Авель, або борці за мрію», «Золоті кайдани» І. Тогобочного, «Солом’яна пані» Захаренка, «Царицині черевички, або чого кохання не зможе» (за мотивами повісті М. Гоголя) Г. Ашкаренка, «Майська ніч» Шатковського, «Орися» Терещенка, «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, «За волю і правду», «Піймав облизня» Т. Колісниченка, «Галька або шляхетські любощі» К. Підвисоцького, «Гаркуша» О. Стороженка, «Нещасне кохання» Л. Манька, «Помста, або загублена доля» Суходольського, «Мазепа», «Пан Твардовський» К. Мирославського.
Привертає увагу вистава, яка відбулась в «залі городської аудиторії» 14 квітня 1908 року. Це була опера «Запорожець за Дунаєм», організована миколаївським українським товариством «Просвіта» на чолі з Миколою Аркасом, причому роль козака Івана Карася грав один з синів Аркаса. Товариство українських артистів під керівництвом Колісниченка ставили пієси «Вій», «Серед бурі», «Право і честь».
Окрім цього в Херсоні працюють актори київської української трупи, які грають наступні п’єси: «Зимовий вечір» М. Старицького, «Чарівниця» Юльченко-Здановської, «Украдене щастя» І. Франка, «Енеїда» І. Котляревського, «Гандзя» І. Карпенка-Карого, «Гетьман Дорошенко» Старицької-Черняхівської. Цією трупою керував відомий актор і режисер Микола Садовський, який грав на сцені ролі гетьманів Ханенка, Дорошенка.
В антрактах херсонців розважали оркестри, а після перегляду вистав пропонувались танці до 2-4-ої години ранку, «летучая почта, конфетти и серпантин», «буфет с крепкими и прохладительными напитками». Для прикладу можна навести ціни й асортимент в одному з херсонських театральних буфетів на початку 20 століття: «стакан чаю – 5 коп., бутерброд с колбасой и ветчиной – 5 коп.,… рюмка рябиновки, английской – 10 коп., белого или красного вина – 20 коп., коньяку – 30 коп., бокал шампанского – 50 коп…»
За рік до початку Першої світової війни в Херсоні проходили українські вистави: «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка, «Хмара» О. Суходольського, «Вихрест (в чаду кохання) Козич-Уманської, «Живі покійники» Голубова, «Каторжна» Барвінського, «За свій гріх», «Борці за мрії» І. Тогобочного. Тоді ж в Херсоні знову виступає акторка М. К. Заньковецька, зокрема в ролі Харитини в п’єсі «Наймичка» І. Карпенка-Карого.
Активну діяльність проводить «Сад «Отрада» Забалкой» де 1913 року представлялась велика кількість українських п’єс: «Помста або загублена доля» О. Суходольського з українською трупою Г. Свєтлова, «Сорочинський ярмарок», «Ой не ходи Грицю тай на вечорниці» М. Старицького, «Нещасне кохання», «Хмара» з акторами української трупи Моздолевської. «Товарищество малорусской драмы» під керівництвом Штоди представляло «Мартина Борулю», «Бурлака» І. Карпенка-Карого, «Дай серцеві неволю заведе у неволю», «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «Невольники» М.Кропивницького, «Мати-наймичку» І. Тогобочного, «Як вони женихалися» Володського, «Батраки» Костенко, «Тараса Бульбу» К. Ванченка, «Бувальщину». Перед глядачами виступав хор «Бандура».
Також сад «Отрада» повідомляв, що після вистав публіку очікують танці, «качели и гигантские шаги», а іноді рекламувався запуск феєрверку. Народний театр на віськовому форштадті запрошував переглянути «Панну Штукарку» А. Володського.
Як видно з вищенаведених назв, які займають добру половину публікації, українські п’єси користувались великою популярністю херсонців. І місцеві театрали любили і були добре знайомі з новинками драматургії, які пізніше стануть визнаною класикою українського театру. Окремо слід зазначити, що для тогочасних херсонців брати Тобілевичи - Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський взагалі були земляками з Херсонської губернії.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар