Григорій Коваленко-Коломацький. Біографічна довідка

Коваленко-Коломацький Григорій Андрійович 1867 - 1938. Фото Сучасна Енциклопедія України

КОВАЛЕ́НКО Григорій Андрійович  – прозаїк, публіцист, громадський діяч.

( 26. 01(07. 02). 1867, слобода Коломак, нині смт Валків. р-ну Харків. обл. – 15. 02. 1938, Київ)

псевд. і крипт.: Г. Коваленко-Коломацький, Гр. Сьогобочній, Гр. Гетьманець, Гр. Смутний, Южнорусс, Ко-Ко-, Г., Ков. Кол. та ін.;  

Батько був відставним солдатом. Освіту здобув самотужки.

Від 1893 працював у міській управі, казен. палаті м. Владикавказ (нині Пн. Осетія, РФ); Працював канцеляристом у Владикавказі. Надсилав твори до львівського часопису «Літературно-науковий вісник»

 від 1900  – у статист. бюро Херсон. губерн. земства. 

за відомостями Вікіпедії: У 1890 році переїхав до Херсона, де працював статистиком губернського земства. У газеті «Юг», заснованій В. I. Гошкевичем у 1898 році, з'явилися його статті «Певец Украины Т. Г. Шевченко» та «На Шевченкові дні» (під псевд. Г. Коваленко-Коломацький). У Херсоні разом із Андрієм Грабенком (Конощенком) та Дніпровою Чайкою заснував українську громаду. У вересні 1903 року зустрічався з Михайлом Коцюбинським, з яким вів листування (з нього збереглося сім листів).

Чл. РУП (1902), УСДРП (1905). 

У 1906 році письменник переїхав до Києва. Тут працював у першій щоденній українській газеті «Громадська Думка», згодом — «Ради», а також обіймав посаду економа Олександрівської лікарні. Брав участь у політичному житті. За публікацію національно-політичних брошур зазнав поліцейських переслідувань. У 1907–1909 рр. на сторінках різних видань (в тому числі «Рада», «Киевские вести») вів дискусію щодо єврейського питання, засуджуючи прояви антисемітизму.

Писав спершу рос., а від 1896, під впливом Д. Мордовця і М. Лисенка, – укр. мовою. 

Співпрацював із «ЛНВ», г. «Одесскіе новости», «Кіевская газета», «Рада», «Громадська думка», ж. «Українська хата», «КС», «Украинская жизнь» та ін.

Автор зб. оповідань:

1908 - «Морські вогні»

1911 -  «З часів поривів і надій» (наклад заарештовано), 

книжечок:

«Хто такий Тарас Шевченко» (1913; 3-є вид. – 1918), 

«Не слід мовчати» (1913; про буд-во пам’ятника Т. Шевченку у Києві; усі – Київ), 

«Спогади про Миколу Віталієвича Лисенка» (Л., 1913), 

«Батько української повісти: (Життєпис Григорія Квітки-Основ’яненка)», 1918, Київ

 «Борець народний» (про М. Ковалевського), 1918, Київ

«В днї журби і печалї» (до роковин смерті М. Коцюбинського), 1918, Київ

«Наші перші народолюбці і письменники-поети» (Доленга-Ходаковський, Цертелев, Максимович, Срезневський, Бодянський, Метлинський, Артемовський-Гулак, Боровиковський та інші), «Поет-народолюбець» (про П. Грабовського), 1918, Київ

«Славний лицар, козак князь Дмитро Вишневецький» 1918, Київ

  «До страшних днів у Київі»1918, Київ

 «Хто такий Григорій Сковорода» (1919; Київ), 

«Панас Мирний (1849–1920)» (П., 1920). 

     1922 — рецензія на «Азбуку трудового виховання» Я. Чепіги
  Коваленко-Коломацкий Г. Изучайте украинский язык = Вивчайте українську мову : (практ. советы) / Г. Коваленко-Коломацкий (Гр. Гетьманец). –[Б. м. : Накладом авт., 1918?. – 11 с.

 Вибрані статті:

    1907 — «Чим нам шкодять євреї?», «Яка „користь“ від чорної сотні»
    1908 — «Про життя Павла Грабовського»
    1909 — «Украинская пресса и антисемитизм»
    1909 — «В справі монументу Т. Г. Шевченку»
    1909 — «В справі про нашу мову»

Григорій Коваленко-Коломацький. Фото Вікіпедія

Після революції 1917 року став одним із провідних журналістів «Робітничої газети» та «Народної волі». Влітку 1917 року був призначений уповноваженим Генерального Секретаріату у справах біженців. 26 січня 1918 року посеред вулиці був заарештований, до 30 січня перебував під арештом у Маріїнському палаці

(Під час окупації Києва червоногвардій. загонами М. Муравйова заарешт. і лише завдяки втручанню укр. есерів уник розстрілу, про що згадав у брошурі «До страшних днїв у Києві: Єврейська соцїалістична молодїж і єврейське робітництво в сї днї» (К.; Л., 1918), забороненій більшов. цензурою.)

У 1920-х рр. активно співпрацював з Істор.-філол. відділом ВУАН та особисто з С. Єфремовим. Один з ініціаторів вшанування пам’яті Дніпрової Чайки (1928).

Літ.: Юренко О. Не українофіл, а щирий українець… // ЛУ. 1997, 27 лют.

• Бєлий, Д. З історії українського просвітницького руху на Херсонщині. 1917–1920 рр. : істор. нарис / Дементій Бєлий. — Херсон, 2002. — С.5.
• Калиниченко, І. Адреса моя: Гімназична вулиця / Іван Калиниченко // Наддніпр. правда. 1996. 26 груд. С. 2.
• Юренко, О. Призабутий публіцист і письменник / О. Юренко // Історичний календар. 1997. — Вип. 3. С. 4950.

Джерело: Енциклопедія сучасної України
статті в Вікіпедії