Збур’ївський шлях

“Carte du Gouvernement de Tauride…” 1788 рік. Джерело: газета "Чорноморець"

Після початку чергової російсько-турецької війни у 1768 році в межах сучасної Старої Збур’ївки Голопристанського району почали зводити Збур’ївське укріплення. Тоді ж основним шляхом на Перекоп став Збур’ївський шлях. Він теж починався від Кінбурна, а пізніше – від Херсона. В останньому випадку шлях йшов через село Гола Пристань і в обох випадках проходив через сучасне село Стара Збур’ївка Голопристанського району, далі – південніше села Буркути (нині село Промінь Скадовського району), вздовж села Чалбаси (сучасне село Виноградове Цюрупинського району), через Копані Теплі Води (сучасне село Птахівка Скадовського району). Далі Збур’ївський шлях йшов на Каланчак, а потім 31 версту до Перекопа. 

Козаки та росіяни в боротьбі за таврійський степ

Р.Н. Томілов. Джерело газета "Чорноморець"

11 квітня 1773 року командир резервного корпусу в Криму генерал-майор та князь Олександр Олександрович Прозоровський отримує листа від російського посла при кримському хані Петра Петровича Веселицького. У листі резидент, із посиланням на чиновників калги-султана (брата Кримського хана) Булат-шаха та Ахтат жибеєва, повідомляв, що турки планують висадити потужний десант у Криму, начебто на 60 великих та 200 малих кораблях. А ще в посланні зазначалося, що на острові Ярли-Агач, який лежить між Очаковим та Перекопом, знаходиться настільки велика артилерія, що було використано 300 пар буйволів при висадці на острів разом із військами.

Ногайський аул Карга

Назва Карга й нині застосовується до сучасного села Приморське Скадовського району. Вперше вона була вказана на «Подробной милитерной карте по границе России и Турции» (1800 рік) як Копані Карга. Власне, з копанями все зрозуміло – це Studnie у Ґійома Левассера де Боплана (1648 рік), Kцzkoyu у Евлія Челебі (1667 р.) та Putei в академіка Івана Іслен’єва. А от звідки назва Карга?

Татарські назви на теренах Скадовського краю

Хутір та криниця Сукур Бояр (1812 р.)

Тюркські народи, зокрема татари і ногайці, котрі проживали в Північному Причорномор’ї, залишили по собі безліч топонімів – власних назв урочищ, озер, річок та островів. Наведемо ті, що найближче знаходилися до сучасного міста Скадовська або продовжують знаходитися на даній території. Це, насамперед, урочища Цукури, Кизилляр, Куль-Оба, Копані Теплі Води, Чітке Чаган та Куру Чаган; річка Карга, озеро Каржинське та острови Каржинські; острів та півострів Карабай, піщані арени: Буркути, Чалбаси, Елембет та Карабулат; балка та могила Кантимирова.  Але спочатку треба з’ясувати, як виглядав цей край у XVIII столітті.

Аули Джамбойлуцької орди

“Carte Exacte de la Chersonese Taurique… ” (1740 р.) Джерело: газета "Чорноморець"

У ХVІІІ столітті між Дніпром та Перекопом розмістили свої кочовища ногайські племена Джамбойлуцької орди, заполонивши таким чином весь простір сучасного Скадовського та сусідніх районів. Джамбойлук або Йембойлик означає «ті, що живуть по берегах річки Емби» (татарською – Джем), що в сучасному західному Казахстані.

Прадавня історія Скадовського краю

Посуд піздньозрубної культури. Джерело: газета "Чорноморець"

Іс­то­рія за­се­лен­ня лі­во­бе­реж­ної Херсон­щи­ни ся­гає епо­хи ме­золіту, тоб­то се­ред­ньо­го кам’яно­го ві­ку. Решт­ки най-дав­ні­ших по­се­лень знай­де­но бі­ля сіл Лю­би­мів­ка Ка­хов­сько­го райо­ну, Ка­їри Горнос­та­їв­сько­го райо­ну, Ми­хайлів­ка Но­во­тро­їць­ко­го району та Ве­ли­кі Копа­ні Цю­ру­пин­сько­го райо­ну, й да­ту­ються во­ни VII-VI тис. до н. е. Ар­хео­ло­гіч­них до­ка­зів за­се­лен­ня те­ри­то­рії су­час­но­го Ска­дов­сько­го райо­ну ана­ло­гіч­но­го пе­ріо­ду по­ки не ви­яв­ле­но. А от най­дав­ні­ша стоян­ка на те­ре­нах су­час­но­го Ска­дов­сько­го райо­ну від­кри­та за 300 мет­рів на пів­ніч від се­ла Хат­ки Пта­хів­ської сіль­ської ра­ди.